Обставини, що підлягають встановленню: - Обставини вчиненого (час, місце, спосіб, мета, мотиви, використані засоби, механізм, обстановка, характер, вид і розмір заподіяної шкоди); - Особа, яка вчинила розслідується діяння, його осудність:
- Наявність, характер, особливості його психічного захворювання в минулому, вид, ступінь, відмінні ознаки розладу психіки в момент вчинення суспільно небезпечного діяння і в момент його розслідування: - Особливості його поведінки до, під час і після скоєного діяння, включаючи поведінку на слідстві. Ознаки вчинення суспільно небезпечного діяння особою з психічними аномаліями: - Раптові, невмотивовані, неадекватні ситуації дії, особливо дії з проявом підвищеної агресивності, особливої безглуздої жорстокості, злостивості, садизму, сексуальної патології: - Явна алогічність поведінки на місці події (наприклад, розчленовування трупа потерпілого без будь-яких спроб заховати частини трупа: перетягування трупа з місця мало освітленого на більш освітлене, добре переглядається); -заволодіння недорогими речами жертви і залишення без уваги цінних речей за наявності можливості реального вибору; - Викрадення речей, що сприяють актуалізації сексуальних переживань (наприклад, предметів жіночого туалету); - Інші сліди аномальної, зовні проявляється активності. Можуть бути висунуті наступні версії: -діяння скоєно особою, яка є неосудним; - Діяння вчинено особою, хоча і мають психічні аномалії, тим не менше є осудним щодо інкримінованого йому діяння; - Діяння скоєно психічно здоровою особою, ви що дає себе за психічно хворого. Поряд з цим можуть бути висунуті та перевірені версії: а) про повне або часткове самообмови, обмови співучасників або інших осіб; б) про можливість здійснення діяння в стані сильного душевного хвилювання, викликаного неправильним, аморальним, неправомірною поведінкою потерпілого чи іншої особи (осіб) ; в) про можливість вчинення особою з психічними аномаліями інших суспільно небезпечних діянь (як у спорадично, одиночному варіанті, так і в серійному варіанті); г) про вчинення діяння з власної ініціативи або під впливом іншої особи (осіб); д) не є чи психічно хворий жертвою його психічно здорових співучасників, інших осіб, які прагнуть приписати хворій людині власне злочин, вчинений без його участі. Встановлення психічного стану підозрюваного (обвинувачуваного) передбачає: - Вивчення і оцінку первинної інформації про стан здоров'я підозрюваного (обвинувачуваного), почерпнутої в результаті криміналістичного аналізу вчиненого, безпосереднього спостереження слідчого за поведінкою підозрюваного в ході слідства, а також з повідомлень родичів, інших осіб про наявність у підозрюваного будь-яких психічних аномалій; - Перевірку первинної інформації шляхом допиту підозрюваного, його рідних, близьких, персоналу медичних установ, виїмку і вивчення документів психдиспансері, інших медичних установ; - Виробництво судово-психіатричної експертизи. Взаємодія слідчого з фахівцями в галузі загальної та судової психіатрії здійснюється у таких формах: - Шляхом виконання запитів слідчих органів місцевими психоневрологічними установами; - У формі особистого неформального контакту слідчого та спеціаліста; - Шляхом залучення фахівця до підготовки та участі в допиті особи з психічними відхиленнями, а в необхідних випадках до допиту потерпілого, очевидців вчиненого; - шляхом призначення судово-психіатричної експертизи щодо особи, яка вчинила розслідується діяння. У процесі спілкування та обміну думками з фахівця ми в області психіатрії слідчий має можливість ре шити питання про те, яку залежно від особливостей аномалій особи, яку необхідно допитати, слід обрати лінію поведінки, з чого доцільно почати допит, які тактичні прийоми при цьому необхідно використовувати, яким чином реагувати на ті чи інші можливі негативні вчинки допитуваного під час виробництва слідчо го дії. Необхідність участі фахівця-психіатра в підготовці до допиту правопорушника та у виробництві цієї дії особливо посилюється в тому випадку, коли: а) у слідчого виникають обгрунтовані підозри в самообмови особи з психічними аномаліями або в обумовлений ним інших осіб; б) підслідний неодноразово і без видимих на те причин змінює свої свідчення, невмотивовано відмовляється від надання свідчень, повідомляє явно вигадані, абсурдні відомості, допускає неодноразові ефективні розрядки під час кон тактів зі слідчим, а часом і іншими особами (наприклад, з сусідами по камері, тюремної адміністрацією); в) належить допитувати особу, яка страждає глибокими аномаліями психіки (на шизофренію, епілепсію, маніакально-депресивний психоз). У процесі спілкування з фахівцем слідчий може отримати консультації з різних питань з області психіатрії, відомості про відповідну спеціальній літературі, яку йому необхідно вивчити.Фахівець може: а) висловлювати свої міркування про коло осіб, на яких слід звернути увагу для встановлення особи правопорушника; б) охарактеризувати особливості поведінки тих чи інших груп населення, які страждають на психічні захворювання ми; в) висловити свою думку про шляхи і методи виявлення правопорушника, про те, які заходи необхідно вжити для викриття самообмови з боку психічно хворого; г) дати прогноз про можливі дії таких осіб після вчинення ними правопорушень. Допомога фахівця може знадобитися слідчому і при підготовці матеріалів для судово-психіатричної експертизи щодо особи, яка вчинила розслідується діяння, а також у разі ознайомлення з висновком експертизи обвинуваченого, що симулює психічне захворювання, в процесі діагностики симуляції. Судово-психіатрична експертиза проводиться з метою отримання відповідей на такі питання: 1) було чи є у цієї особи під час вчинення інкримінованого йому діяння душевне захворювання і чи осудне воно: 2) не захворіло чи ця особа після вчинення злочину на душевну хворобу, що позбавляє його можливості віддавати собі звіт у своїх діях і керувати ними під час розслідування у справі; 3) якщо обвинувачений хворий, то який прогноз захворювання, чи має потребу він в застосуванні примусових заходів медичного характеру і яких саме; 4) чи є у обвинуваченого психічні вади, що не виключають йогоосудності і процесуальної дієздатності, і в чому вони виражаються; 5) якщо у обвинуваченого є психічні вади, то позначаються вони на його здатності правильно сприймати обставини справи і давати про них правильні показання. У справах даної категорії може проводитися також судово-наркологічна експертиза. В її завдання входить дослідження питань про те, чи є обвинувачений хронічним алкоголіком або наркоманом, чи потребує він у примусовому лікуванні.
Комментариев нет:
Отправить комментарий