«У моєї матері помер чоловік. Прожили вони в одному будинку 28 років. Зараз їй потрібно успадкувати його частину будинку. За цей спадок сказали, що потрібно заплатити 425 грн. Це що, вилуплення майна у мертвих душ? Чому моя мати не може стати спадкоємцем автоматично? Вони були одруженими, дітей у мого вітчима немає. Жили вони вдвох. Поясність, будь ласка, що потрібно робити?»

У запитанні не зазначено як здійснюється спадкування: за законом чи за заповітом. Якщо немає заповіту, то спадкоємцями першої черги за законом будуть Ви (дочка або син) та матір ст. 1261 ЦК України.

Як зрозуміло із запитання, будинок є спільною сумісною власністю подружжя. Відповідно до ч.1 ст. 1226 Цивільного кодексу України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Подання заяви чи прийняття спадщини у порядку ст. 1268 ЦК України (спадкоємець постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини) є лише фактичним прийняттям спадщини. Юридичне оформлення відбувається шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину, яке видається за заявою спадкоємця. Строк для звернення за отриманням свідоцтва про право на спадщину законодавством не обмежується. Тобто законодавець не зобов’язує спадкоємця до отримання свідоцтва, проте за його відсутності останній не зможе в повній мірі реалізувати своє право власності на спадок.

Якщо Ви оформляєте в державній нотаріальній конторі свої спадкові права, то відповідно до вимог чинного законодавства Вам необхідно сплатити наступні платежі. Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про нотаріат» державні нотаріуси справляють за вчинення нотаріальних дій державне мито у розмірах, встановлених чинним законодавством. Розмір ставок державного мита за видачу свідоцтв про право на спадщину та пільги щодо його сплати встановлені Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 року. Так, за видачу свідоцтва про право на спадщину стягується державне мито у розмірі, встановленому підпунктом «ж» пункту 3 статті 3 зазначеного Декрету, – 0,5 відсотка суми спадщини.

Пільги щодо сплати державного мита передбачені статтею 4 вищезазначеного Декрету. Зокрема, від сплати державного мита звільняються громадяни за видачу їм свідоцтва про право на спадщину на жилий будинок, пай у  житлово-будівельному кооперативі, квартиру, що належала спадкодавцеві на праві приватної власності, якщо вони проживали  в цьому будинку, квартирі протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця, тобто, якщо спадок прийнятий у порядку ст. 1268 ЦК України; на майно осіб фермерського господарства, якщо вони є членами цього господарства.

Крім того, від сплати державного мита за вчинення нотаріальних дій звільняються громадяни: віднесені до категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи на умовах та порядку визначених Декретом; інваліди Великої Вітчизняної війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи; інваліди I та II групи.