«Серед водіїв ходять чутки, що не всі штрафи є правомірними та їх можна не платити. Як можна захиститись від накладення штрафу?» (Антон Ярославович)

З урахуванням того, що за новим законодавством в сфері дорожнього руху, працівники Державтоінспекції отримали право штрафувати «на місці» на свій розсуд, і при цьому в законі наперед приховано «підводні камені», використовуючи які, працівникові ДАІ можна на рівному місці покарати будь-якого водія, водіям залишається лише оборонятися, використовуючи всі законні методи. Коротко розглянемо основні нюанси можливої поведінки водія щодо декількох «популярних» порушень, які викликають конфлікти з інспекторами ДАІ.

Перевищення дозволеної швидкості руху – одне з найпоширеніших порушень Правил дорожнього руху. Насамперед, слід знати, що ст.122 КУпАП передбачає відповідальність за перевищення швидкості руху тільки більш, ніж на 20 км/год. Водії, особливо іноземці, часто не знають про цю особливість українського законодавства. Швидкість, природно, не можна виміряти «на око». Для цього в співробітників ДАІ є відповідна апаратура. Однак для того, щоб ці виміри були легітимні самі по собі й могли використовуватися в якості доказів, вони повинні відповідати певним вимогам, які встановлює Закон України «Про метрологію й метрологічну діяльність» від 11.02.1998 року. Так, на дану сферу відносин поширюється метрологічний нагляд. Це означає, що використовувані для вимірів прилади, що слугують доказом, повинні бути допущені до застосування (як тип засобів вимірювальної техніки) на території України. Крім того, кожний екземпляр приладу повинен пройти повірку або державну метрологічну атестацію та мати відповідні документи, що це підтверджують.

На практиці ж зустрічається ситуація, коли на прилад взагалі ніяких документів немає, або перевірку він пройшов, але даний тип засобів вимірювальної техніки допуску до використання в Україні не одержував. У цьому випадку результати вимірів як доказ використано бути не може, і якщо за перевищення швидкості на водія складається протокол, то у своїх поясненнях водій може вказати на ці обставини, як і на те, що документи на засіб вимірювальної техніки інспектор показати відмовився, у результаті чого законність застосування приладу перевірити не вдалося. Слід також зазначити, що кожний прилад має погрішність вимірів. До речі, якщо погрішність невідома, то, згідно із вимогами ч.1 ст.10 Закону України «Про метрологію й метрологічну діяльність», використання результатів вимірів взагалі неможлива. Якщо така ситуація мала місце, то в протоколі також необхідно вказати на ці обставини.

Однак слід зауважити ще на один важливий момент, більшість приладів, що знаходяться сьогодні на озброєнні ДАІ, дозволяють інспекторові пред’явити водієві «голі» цифри швидкості, але не надають доказів приналежності вимірюваної швидкості саме даному автомобілю. Тим часом, на приладі може відбитися швидкість більш масивного або транспортного засобу, що рухається з більшою швидкістю. Відсутність же доказів приналежності швидкості конкретному транспортному засобу не дозволяє використовувати даний вимір при обвинуваченні водія.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 14-1 КУпАП за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху до адміністративної відповідальності  притягаються власники транспортних засобів у разі їх фіксації працюючими в   автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і  кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису.

Постанова інспектора ДАІ про притягнення до адміністративної відповідальності, складена на місці ще не є підставою для негайної оплати штрафу, тому що ст.289 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачений десятиденний строк для оскарження постанови. Якщо ж зазначений строк було пропущено, тоді за заявою особи, щодо  якої  винесено  постанову, та  за наявності поважних причин пропуску його може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Оскаржити ви можете, насамперед, у начальника того інспектора ДАІ, який склав протокол та виніс постанову. Не забувайте, що протокол є головним доказом у справі, оскільки без протоколу не можна винести «Постанову про притягнення до відповідальності». По-друге, ви можете звернутись з адміністративним позовом «про визнання неправомірними дій, суб’єкта владних повноважень та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення» до суду

У такому випадку у вас з’являється як мінімум шанс 50/50, що штраф платити буде не потрібно, у той час як зараз ви повинні це терміново зробити.

Створення аварійної обстановки. Відповідно до ч.4 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, факт створення аварійної обстановки інспектор ДАІ повинен підтвердити доказами: поясненнями особи, яка  притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, свідків, показань технічних приладів та засобів фото- і відеоспостереження та іншими документами. Якщо ці вимоги не виконані – притягнення до відповідальності є незаконним.

Максимально уважним потрібно бути при оформленні працівниками Державтоінспекції документів (протокол про адміністративне правопорушення, пояснень, потерпілого, порушника, свідків), адже саме вони є основою при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності та визначення міри покарання. В тексті протоколу потрібно звернути увагу на такі моменти: чи були реально учасники дорожнього руху, яким створена небезпека або перешкода; які саме дії вони зробили, і чи були їх дії різкими; чи вказані їх дані в протоколі про адміністративне правопорушення як потерпілих або свідків. В поясненнях до протоколу про адміністративне правопорушення залежно від обставин, слід зазначити що: учасників дорожнього руху, яким ніби-то було створено аварійну обстановку, насправді не було, аварійна обстановка нікому не створювалася, різкої зміни швидкості або напрямку руху, інших заходів для забезпечення безпеки ніхто не вживав; даних осіб, яким ніби-то була створена аварійна обстановка, у протоколі не вказано (на момент пред’явлення мені протоколу), незважаючи на те, що відповідно до КУпАП такі особи є свідками або потерпілими, й у разі їх наявності (яка є обов’язковою, якби була дійсно створена аварійна обстановка) їх дані повинні бути вказані у протоколі на підставі ст.256 КУпАП, без цього протокол є невідповідним вказаній нормі закону і не може бути розглянутий; викласти, у разі незгоди із самим порушенням, свої аргументи про цю незгоду.

 Порушення правил проїзду пішохідного переходу і порушення пріоритету пішоходів. Якщо на вас складають протокол за дане порушення, необхідно зробити наступне: у протоколі в графі для своїх пояснень вказати, якщо такі обставини мали місце, що пішохід при наближенні до пішохідного переходу автомобіля не знаходився на переході або що знаходився в такому місці, що перешкод або небезпеки йому не створювалося і не могло бути створено. (Наприклад, пішохід переходив зовсім іншу смугу руху, а не ту, по якій рухався автомобіль.). Це обумовлено тим, що п.18.1 Правил дорожнього руху зобов’язує водія при наближенні до переходу знизити швидкість, а при необхідності зупинитися, щоб надати дорогу пішоходам, які, по-перше, вже знаходяться на переході, і яким, по-друге, може бути створене перешкода або небезпека. Якщо хоча би одна з цих умов не виконується, то про порушення даного пункту з боку водія мова йти не може.

Необхідно враховувати і те, що пішохід, якому (нібито) створені перешкода або небезпека, згідно Кодексу України про адміністративне правопорушення, є потерпілим або, в крайньому випадку, свідком. Ст.256 КУпАП вимагає вказувати в протоколі, окрім інших даних, і потерпілих, або свідків. Якщо цього не зроблено, при тому, що сам склад правопорушення передбачає наявність таких складових, протокол слід визнати незаконним. Про це теж потрібно вказати в своїх поясненнях. Також в обов’язковому порядку необхідно вказати як свідків своїх пасажирів або інших осіб, які можуть підтвердити вашу версію, якщо співробітник ДАІ відмовляється фіксувати їх в протоколі, то зробіть це в графі для своїх пояснень.

Штраф «заочно». Система функціонування камер спостереження на перехрестях міст в нинішньому вигляді, коли постанови про штраф за порушення правил дорожнього руху приходять саме власникові транспортного засобу, викликає дуже великі сумніви. Справа в тому, що згідно із ч.2 ст. 33 Кодексу України про адміністративне правопорушення, при  накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність. Постає питання, а якщо за кермом був не власник, а інша особа, що керує автомобілем на законних підставах? Згідно з ч.2 ст. 14-1 КУАП, за наявності обставин, які свідчать про вчинення порушення,  іншою особою, власник (співвласник) транспортного засобу може протягом десяти днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу повідомити про відповідні обставини (транспортний засіб знаходився у володінні чи користуванні іншої особи,  вибув з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб тощо) орган чи посадову особу, що виніс постанову про накладення адміністративного стягнення. На період з’ясування та перевірки цих обставин виконання постанови про накладення  адміністративного стягнення зупиняється до моменту встановлення особи, яка вчинила це правопорушення. З цього слідує, що ДАІ буде зобов’язане провести заходи спрямовані на встановлення справжнього порушника.

Дуже часто водії, які не мають спеціальних юридичних знань, не можуть правильно й належним чином обґрунтувати причини для скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Захист своїх прав повинен розпочинатись з моменту зупинки, оскільки саме протокол є головним доказом у справі, і від правильності, повноти та точності зазначених в ньому обставин й даних залежить можливість оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, винесеної інспектором, у тому числі і в судовому порядку. Тому, якщо все ж-таки вирішено поборотися з незаконно накладеним штрафом, бажано зібрати якнайбільше інформації про причини скасування штрафу, обґрунтувати адміністративний позов, виокремити ту підставу для скасування постанови ДАІ, яка може бути застосована в кожній конкретній ситуації. Дуже часто водії не можуть цього зробити, що є наслідком відмови у задоволенні позову.