«Чи можна звільнити вагітну жінку, якщо до отримання нею відпустки у зв’язку з вагітністю і пологами закінчився строк укладеного нею трудового договору?»

Відповідно до ч. 2 ст. 23 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП), строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи умов її виконання або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. Правове становище працівників, які уклали строкові трудові договори, в основному не відрізняється від правового становища працівників, що уклали трудові договори на невизначений строк. Але працівник, який уклав строковий трудовий договір, із закінченням обумовленого строку підлягає звільненню.

Звільнення проводиться без його згоди, за наказом власника. Підставою для звільнення є п. 2 ст. 36 КЗпП, тобто закінчення строку, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають, і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення. Згідно з ч. 3 ст. 184 КЗпП, звільнення у зв’язку із закінченням строку трудового договору вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише з обов’язковим їх працевлаштуванням. А на період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна платня, але не більше трьох місяців із дня закінчення строкового трудового договору. Тому власник або уповноважений ним орган повинен працевлаштувати вагітну жінку після закінчення строку трудового договору. А до звільнення вона має таке ж правове становище, як і працівники, що уклали трудові договори на невизначений строк.